Патріарх любив людей та ...Газпромьогодні відійшов у світ кращий Патріарх Московський і всія Русі Алексій ІІ (в миру Олексій Михайлович Рідігер). Він був 15-м главою РПЦ в сані Патріарха. 23 лютого 2009 року йому би виповнилося 80 років. Патріарха Алексія „хоронили” вже кілька разів від тоді, як у 2002 році в нього розпочалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Він неодноразово бував на лікуванні закордоном, ще днями він знову був у Німеччині.

Його керівництво перепало на важкий час для РПЦ. Вона зазнала суттєвих, у т.ч. кількісних змін. Чи найбільші для неї втрати були в Україні: спочатку відродилася УГКЦ, пізніше стався розкол в УПЦ, який очолив його конкурент на патріарших виборах 1990 року митрополит, а потім Патріарх Філарет. 1997 року Священний Синод під керівництвом Патріарха Алексія кинув анафему на Предстоятеля УПЦ КП. І у всі роки тема українського розколу була не лише внутрішньою справою РПЦ, але й каменем спотикання у міжцерковних відносинах на рівні Вселенського Православ’я.

За патріаршества Алексія ІІ РПЦ пережила кілька скандалів, у т.ч. політичних та економічних. Проте вона завжди відчувала всіляку підтримку російської влади. А в останні роки Московська Патріархія стала обов’язковою складовою неоімперської внутрішньої і зовнішньої політики Клемля, що особливо було відчутно в країнах т.зв. ближнього зарубіжжя.

Характерними атрибутами такої співпраці стало освячення Патріархом ядерного арсеналу РФ і особлива та взаємовигідна любов з Газпромом.

Проте було несправедливо, якщо не згадати і душпастирську опіку очолюваної Патріархом Алексієм над вірними РПЦ по всьому світі (у т.ч. акт поєднання з РПЦЗ) та його відкритість для ЗМІ.

Впевнений, що про нього і його час будуть говорити багато і різне. Але сьогодні більше цікавить що він залишив і хто буде наступний. РПЦ сьогодні не є далеко одноманітною. В ній час від часу виникають гострі ідеологічні суперечки, одна з яких нещодавно вилилася в розкол єпископа Діомида (який, до речі, має підтримку в Україні). І хоча в РПЦ є продемократична частина клиру і пастви, проте там переважають більш авторитарні і консервативні погляди. Саме це і може вплинути на вибір нового Предстоятеля. А також однозначно великим буде вплив Кремля на вибори, який, не виключено, може заходити у суперечність з вибором повноти Церкви.

Тема хто може стати наступним нині переважатиме в ЗМІ. Називаються два головних кандидати: митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил, який є фактично міністром зовнішніх відносин МП, і митрополит Калужський і Боровський Климентій, керуючий справами Патріархії. Тривалий час митрополит Кирил був пріма-персоною РПЦ в ЗМІ, у т.ч. на офіційному сайті МП. Саме його і сприймали як єдиного спадкоємця. Але кілька років тому сталася за словами російських експертів міні-революція, коли керуючим справами Патріархії було поставлено митрополита Климента, а з Постійного Синоду РПЦ усунуто одного з соратників митрополита Кирила митрополита Мефодія. Тоді в російських ЗМІ говорили, що це противага до монопольного і авторитарного керівництва владики Кирила. А далі пішли події, які не могли йому ніяк подобатися, коли саме митрополит Климент, а не він чи хтось з його оточення супроводжував президента в Росії у поїздках в регіони. Говорячи на мові великої політики, це надто очевидні симптоми, що варто митрополиту Кирилу хвилюватися.

Його імідж в РПЦ також неоднозначний. Колись він був пов’язаний з певними економічними скандалами, для світу він є доволі ліберальний і екуменічно налаштований церковний політик. Але в Україні він серед іншого тим, що підтримав ті організації і їх лідерів (СПГУ, В.Кауров), які „прославилися” жорстко антиавтокефалістськими і проросійськими настроями та навіть були засуджені Синодом УПЦ за антицерковну політичну діяльність. Що цікаво, не всі проросійські православні організації роблять на нього ставку. Сьогодні в коментарях російським ЗМІ один з лідерів цього руху Юрій Єгоров наголосив, що завданням наступного Патріарха має бути збереження єдності УПЦ з МП. Він не назвав бажаної особи, але митрополита Кирила назвав надто ліберальним. „Я уважаю владыку Кирилла, он личность сильная, подготовлен в интеллектуальном плане. Конечно, нужно общаться с инославными. Но при этом мы не должны терять свою русскость. Либерализм нам не нужен. Патриарх Алексий был умеренным консерватором. Новый предстоятель РПЦ должен быть консерватором, а не либералом”, – підкреслив Ю. Єгоров

Зрештою, в самій РПЦ як серед єпископату, так і серед решта клиру і мирян, він має затятих противників. В російських ЗМІ навіть висувалося припущення, що Помісний Собор РПЦ не скликався ще з попередніх патріарших виборів, як це вимагає Статут Церкви, бо митрополит Кирил не хотів попасти під критику. Попри все, слідкуючи за російськими ЗМІ, однозначно можна стверджувати, що владика вже активізував піар-кампанію.

Інший кандидат — митрополит Климентій — є набагато менш засвічений в ЗМІ. А в Україні не можна сказати хто є його представником (на противагу до митрополита Кирила). І ця нейтральна, аполітична і не скандальна позиція є його чи не найбільшим плюсом. Не виключено, що саме він стане вибором Кремля.

Серед інших кандидатів згадуються і митрополит Володимир з Петербурга (найстарший за архиєрейською хіротонією член Постійного Синоду), і мінський екзарх митрополит Філарет (відомий як хороший богослов), і старий ще „радянський” владика Ювеналій. Враховуючи зростання кількості єпископату УПЦ, який також братиме участь у виборах, певні шанси має також Предстоятель цієї Церкви митрополит Володимир. Напевно, віруючі УПЦ саме його хотіли би бачити наступником Патріарха Алексія. Тим більше, що і у 1990 році він зайняв друге місце на виборах. Проте його проукраїнськість та останні рішення Синоду УПЦ, насамперед, щодо Голодомору, роблять його небажаною кандидатурою для Кремля. Всі вони члени Постійного Синоду РПЦ.

Завтра відбудеться засідання цього органу РПЦ, на яке терміново з паломництва до Греції вже вилетів митрополит Київський Володимир. Саме Постійний Синод має право офіційно заявити про смерть Патріарха і обрати його тимчасового заступника – місцеблюстителя. Експерти пророкують (це дуже неблагодарна справа), що саме ця особа і може стати наступним патріархом. Але у 1990 році місцеблюстителем був тодішній митрополит Київський Філарет, який все ж не став Патріархом Московським.

Самі вибори Патріарха мають відбутися не пізніше як за 6 місяців після смерті попереднього. За цей час може відбутися багато нового і виплисти неочікувані кандидати. Вже сам Помісний Собор має стати цікавим форумом сам по собі.

На тлі всіх дискусій проте, хто має найбільше шансів, не варто забувати про один найбільш значимий фактор: на все є промисел Божий!

Патріарх любив людей та ...Газпром
PROUA

Добавить комментарий